Я в освіті, освіта в мені

Початок...

З моменту долучення до American University Kyiv (AUK) пройшло 114 днів. Цікавий термін, щоб підвести проміжні підсумки та поділитись враженнями, адже освітній напрямок для мене є досить новим, тож мої роздуми можуть бути корисними тим, хто хоче спробувати себе в чомусь новому не обовʼязково ставлячи хрест на попередньому досвіді і не виключаючи повернення до нього. Взагалі 100 днів в управлінні вважаються достатньо показними для проєктування майбутнього, тому і невдачі та досягнення також будуть в цьому дописі.

Я НЕ ШУКАВ НОВІ НАПРЯМКИ. ВОНИ МЕНЕ ЗНАЙШЛИ

Дійсно, у мене не було мети якось радикально змінити свою діяльність. Маючи за плечима 15 років досвіду продажів та управління командами переважно в будівельній сфері я до цих пір вважаю її однією з найбільш перспективних у нас в країні, де відбудова чи якісне будівництво було затребуваним навіть до 24 лютого 2022 року, а після повномасштабного вторгнення – й поготів. Разом з тим я намагався ніколи не закривати для себе інші напрямки. Все тому що функційно моя діяльність повʼязана з управлінням людьми та процесами, комунікацією та побудовою партнерських стосунків, створенням та коригуванням систем. А отже, здобуті в в цій діяльності навички та досвід можна застосовувати напевно в будь-якій організації. Основне завдання – бути готовим до навчання новим ринкам, новим продуктам, новим ланцюгам взаємодій та новим принципам прийняття рішень (від партнерів та колег до клієнтів).

Навчаючись в AUK я розумів, що крім чергових знань, до яких маю стабільно гарний апетит, я отримую взаємодію та долученність до комʼюніті. Саме внутрішнє спілкування, робота над спільними проєктами в окремих курсах та моя активна позиція привели мене в університет вже в якості менеджера. Я шалено вдячний за довіру і маю віру, що вона лише буде міцнішати.

МЕНЕДЖМЕНТ ВСЮДИ МЕНЕДЖМЕНТ

Трішки вже сказав вище про це, але спробую зробити свого роду підсумок. Будь-яка організація – це спільнота різних професіоналів, обʼєднаних як мінімум близькими цінностями які добровільно спрямовують зусилля задля досягнення спільних цілей та реалізації місії спільноти (нормальне вийшло таке визначення). Продукти, цілі, індустрії можуть бути різними, але основна додана вартість спільної роботи на мою думку полягає в тому, щоб ефективно організувати цю взаємодію. Я не кажу, що професіоналізм окремих фахівців не має значення. Більше того, коли мова йде про tailored ринки чи продукти, де унікальність, обмеженість та ексклюзивність є основою ціннісної пропозиції, наявність в команді фахівців конкретного, часто вузького, ремесла відіграють ключову роль. Однак, коли ми говоримо про більш масові індустрії, орієнтовані на широкі аудиторії на мою думку набагато ціннішою є командна робота. Тут і про масштаби і про охоплення – про все, де якісна робота двох людей має відображатись як 1+1 > 2. Саме тут починається менеджмент в усіх його проявах: організація роботи команди, звітність, проєктне управління (це взагалі напрям де можна вдосконалюватись нескінченно), комунікації тощо.

Моя камерна команда :)

Маючи за плечима достатній досвід в управлінні я просто почав застосовувати близькі мені підходи вже в освітній сфері. І, я вам скажу, вони працюють і тут. Звісно є окремі нюанси та коригування, які варто вносити, проте узагальнено менеджмент всюди менеджмент.

ОСВІТА ТА ПЕРСПЕКТИВИ

На цю тему я можу написати роздумів на декілька томів, адже за ці 114 днів багато думав про свій освітній шлях, про причини достатньо непростої ситуації в освітньому середовищі в Україні, про трансформацію освіти в цілому з приходом ШІ. Щоб не переходити межу «long read – ultra long read» зупинюсь на кількох тезах, виключно своїх та тих, що не претендують називатись єдиними правильними.

1. Освіта в Україні (в основному професійна та вища) протягом багатьох років зазнавала руйнівних трансформацій. Пояснюю я цей процес нашим «світлим» радянським спадком, який більшість процесів будував не від потреб ринку, а від ресурсів. Давайте зробимо 20 мільйонів магістрів! Не будемо зважати, що магістерський рівень знань це, до слова, без одного кроку науковець, винахідник, новатор у відповідній сфері. Який маємо результат? Навіть на позиції entry level розглядаються кандидати, які мають магістерський рівень освіти. Чому? Вони будуть щось винаходити? Створювати нові підходи у своїй сфері? Ні. Тому що просто всі, хто закінчують виші мусять мати магістерський рівень. Бакалаврат – то щось неповноцінне. А що по технікумам? Вони просто померли. Технікуми для тих, хто не має бажання вчитись чи не має достатньо інтелекту (я з цим не згоден, якщо що). Це все при тому, що насправді технікуми – це потужне джерело крафтярів, людей які є професіоналами в своєму нішевому ремеслі. Проте наймаючи електриків ми перш за все розглядатимемо магістрів… Зараз ситуація трішки змінюється, але не посиленням національної професійної освіти на державному рівні, а розвитком її в межах великих корпорації. Бізнес не хоче чекати поки технікуми створить хтось за них і інвестує в цей процес.

2. Щодо вищої освіти – тут теж все не надто просто. Основна проблема – своєрідна прірва між вищими навчальними закладами та бізнесами (ринком в цілому). Є досить стабільний трек для кожної дитини: дитячий садок – початкова школа – середня школа – бакалаврат – магістратура – ПРІРВА – робота. Скільки я особисто маю знайомих, які закінчували університети заради диплому з якомога ширшою спеціалізацією: фінанси, економіка, аналітика. Чому так? Тому що навіть на 4 курсі немає ясності, де майбутній випускник зможе себе реалізувати. А коли на якусь відкриту лекцію приходить представник державної компанії, пропонує практику і платню меншу за підробіток репетитором з гри на гітарі, то студент не палає бажанням на неї потрапити. На сьогодні я особисто та AUK намагаємось позбутись цієї прірви. Долучаючи бізнеси до створення вишів, формування факультетів та шкіл, коротких курсів підвищення кваліфікації та перепрофілювання ми з командою автоматично працюємо не від ресурсу (у нас він потужний від Arizona State University з їхніми 950+ програмами та 400+ факультетами), а від потреб ринку. Це дозволяє запропонувати студенту круту практику в топ-компаніях України та світу, а компаніям – готових професіоналів для entry level позицій.

3. Посилаючись на перший пункт скажу, що освіта в Україні дуже важко комерціалізується. Попри часто низьку її якість абітурієнтам важливо отримувати її безкоштовно. А якісний та цінний актив, який завжди залишається з вами, його не можна вкрасти чи привласнити – не може бути безкоштовним чи дешевим. Дорога до якісної освіти, витрати на яку люди сприйматимуть як інвестиції, дуже довга, але її все одно треба проходити. Тут я скажу слова невимовної вдячності всім бізнесами, які мають можливості та розуміють це. Саме вони забезпечують стипендіями студентів у нас. Тому 200 грантів на навчання в AUK Dnipro Campus чи окремі гранти на навчання в Києві – це не безкоштовна освіта. Це освіта, за яку, за кожного студента, сплатив конкретний бізнес.

ЛЮДИ ВИРІШУЮТЬ

Працюючи в AUK я зрозумів, що люди, їхні цінності та спільність цих цінностей з твоїми є головними запоруками успіху. Токсичність, недовіра, безвідповідальність, авторитаризм – на цьому не можна побудувати натхненну компанію чи бізнес. Радий, що жодна з цих якостей не притаманна команді AUK на будь-якому рівні. Це, я вам скажу, дуже окриляє, додає впевненості та підштовхує пробувати, помилятись, виправлятись та знову пробувати.

Працюючи з Катериною Мартиненко над Дорадчою радою

Що стосується наших партнерів – це окрема історія. Бізнес спільнота Inspira, яка обʼєднала потужні бізнеси регіону, не просто долучається до проєкту AUK Dnipro Campus, а окремими представниками бере найактивнішу участь у операційній роботі. Тут хочу виділити окремо вклад Бориса Маркова, члена Ради Директорів АТБ, та Миколи Демченка, підприємця та співзасновника спільноти. Без цих двох джентльменів мені (та й усій команді проєкту від AUK) було б вкрай важко. Більше того, я був дійсно вражений відкритістю власників бізнесів, топ-менеджменту найпотужніших компаній України, їхньою готовністю долучатись до освітнього проєкту, який не має чіткого розуміння часу та відсотку повернення інвестицій. Честь для мене взаємодіяти з такими бізнесами та їхніми представниками.

З Борисом Марковим (АТБ) та Ігорем Хижняком (Comfy)

З Олексієм Скороходом (work.ua)

Панельна дискусія з Борисом Марковим та Олександром Тереном

Тож, люди, навіть більше – особистості, вирішуть.

УСПІХИ ТА НЕВДАЧІ

За ці 114 днів ми з командою, нашими партнерами та донорами зробили чимало. Це і впровадження процесу взаємодії з усіма бізнесами регіону, з ветеранськими спільнотами та патронатними службами, і започаткування проведення освітніх заходів двічі на місяць, і організація процесу проєктування та будівельно-оздоблювальних робіт на кампусі, і формування навчальних програм з концентраціями знань в ритейл бізнес, і, що найцінніше, побудова супер активної комунікації з нашими майбутніми студентами. Щомісяця ми проводили заходи University Day (в червні та липні взагалі по два рази на місяць), організовували дискусійні панелі з бізнесами, долучались до заходів в інших містах та активно комунікували зі школами. Маю впевненість ця робота попри тенденції випускників виїздити в кращому впадку з Дніпра, в гіршому – з Києва, матиме результат. Ми не можемо безпосередньо вплинути на військові дії, проте ми можемо нівелювати принаймні один з факторів – наявність якісної освіти вдома.

Ми створили Дорадчу раду AUK Dnipro Campus. Цікава історія, що саме такий розвиток я бачив для себе в безстроковому майбутньому – долучення до рад, де мій досвід та навички можуть бути корисними різним бізнесам та різним напрямкам. В нашому випадку цей елемент корпоративного управління має на меті збалансувати бачення університету щодо розвитку, синхронізувати його з потребами бізнесів. Компанії, які долучились до Дорадчої ради зможуть безпосередньо впливати та направляти наші зусилля, акцентувати нашу увагу на тому, що дійсно має значення. Важливо памʼятати, що споживач освіти – студент, а уживач освіти – бізнес чи організація. Саме останні використовують навички та знання співробітників задля свого розвитку.

Перше засідання Дорадчої ради AUK Dnipro Campus

Всі учасники засідання онлайн та офлайн

Аналізуючи свої кроки розумію, що чимало має бути зроблено у взаємодії не лише з випускниками, але й з учнями 9, 10 класів. Тут, безперечно, ми могли і мали зробити більше. Маю думки та плани щодо цього, буду поступово ділитись як прогресом так і результатами нашої роботи.

ВИСНОВОК

Це фото зі святкування 6-річчя спільноти Inspira демонструє те, що я маю passion до того що роблю :)

Я не можу сказати, що буде завтра. Стратегічне планування на роки вперед в багатьох компаніях перетворилось на планування на рік з гнучким підходом до змін. Можу сказати лише те, що відчуваю в собі потенціал бути корисним освітньому напрямку. Випускниця Єлизавета Окпокаро, яка здала НМТ (національний мультипредметний тест) по трьом з чотирьох дисциплін на 200 балів з 200, на нашій заключній дискусійній панелі сказала, що освіта дає можливість людині бути вільною у виборі, дивитись на світ широким поглядом, шукати себе і знаходити. Тож я не можу не пишатись своєю залученістю до AUK, бо саме так звучить наш слоган – education that gives freedom.